Наша колега з Маріуполя розповіла свою історію початку війни. Журналістка і ведуча Тетяна Писарєва пригадує, як напередодні активних бойових дій команда маріупольського телеканалу ТВ-7 розуміла, що мирному часу згодом настане кінець, тому намагалися робити якомога більше матеріалів про місцеві укриття, як вберегти життя в екстремальних умовах тощо. Працювали допоки була така можливість. 

З 2-го березня не було ні зв’язку, ні електроенергії, ні газу, нічого не було. Й наростала ця потужність боїв, вибухів. Я була заблокована в іншому місті, бо я жила на лівому березі, а оскільки я переїхала до іншого кінця міста, щоб працювати, то ми навіть ховалися не у своїй квартирі. В нас не було ні підвалу, ні укриття, ні запасу ніякого, — розповідає Тетяна Писарєва, кореспондентка телеканалу ТВ-7 Маріуполь. 

Потім зі своєю родиною вона перемістилася у більш надійне укриття у філармонії.   

Хлопці спали на бетонній підлозі, син хворів і дуже були потужні вибухи, на нас сипалися «Гради» і важка артилерія, й велися танкові бої. Це дуже було гучно, це було дуже страшно. В цьому приміщенні було понад 800 людей і ховатися всім в укритті не було місця. І тому ми все це витримали на другому поверсі цього приміщення, — каже Тетяна Писарєва. 

Але найстрашніше, розповідає Тетяна, коли поблизу міста пролітали ворожі винищувачі.

Це бомби, які скидали з періодичністю десь 5-6 годин, а потім якось кожні 3 години. Ти сидиш і таке відчуття ніби десь пістолет біля скроні й ти чекаєш і видих, бо цього разу був холостий, а що буде наступного ти не знаєш. І я вважала, що якщо мене не вб’ють фізично, то я або збожеволію, або це не витримаю, — ділиться Тетяна Писарєва.

Але їм пощастило й з’явилася можливість виїхати з Маріуполя.  І 14 березня вона разом із сім’єю вирушила у дорогу. Родині довелося проїхати чимало блокпостів рашистів, і кожного разу існувала можливість спіймати кулю або потрапити під обстріл артилерії, розповідає Таня.  

Пересування залежало від вибухів, які ставалися в інших містах. Ось в Одесі ми жили 2 тижні. Після вибухів, перших ракетних ударів неподалік нашого будинку ми поїхали вже й під Вінницю, і були в Хмельницькому якийсь період, і були в Кам’янець-Подільському, — зазначила Тетяна Писарєва. 

Зрештою вони дісталися Львова, знайшли собі помешкання і поступово повертаються до мирного життя. Тетяна знову почала займатися своєю професійною діяльністю. Разом зі своїми колегами з телеканалу вирішили працювати дистанційно для своєї маріупольської авдиторії. 

І це мене якось надихнуло, надало сил і ми почали шукати шляхи, як можна це зробити коли команда в різних містах країни. Колектив підштовхнув, щоб працювати, щоб відновлювати сили, щоб працювати в інформаційному  полі і боротися з ворогом, інформувати маріупольців, допомагати їм у тих містах, де є саме журналісти телеканалу ТВ-7, - підсумувала Тетяна Писарєва.

Вже зараз разом із командою нашого каналу вона готує матеріали про життя переселенців у Львові, які ви зможете побачити на усіх інтернет-майданчиках телеканалу ТВ-7 Маріуполь. 

Підтримай нас на Patreon: https://www.patreon.com/pravdatutlviv 

Віра Коновал - pravdatutnews.com