Фото: depositphotos

Його логіка проста: кошти мають повертатися в екологію — на зменшення викидів, модернізацію виробництва, очищення води та повітря. Однак, як свідчить аналіз видання «ЕкоПолітика», на практиці ці гроші часто використовують зовсім інакше.

У 2025 році бюджети різних рівнів отримали 6,5 мільярда гривень екоподатку. Водночас у регіонах ці кошти нерідко спрямовують на проєкти, які лише формально мають «екологічну складову». Наприклад, на Житомирщині підприємства-забруднювачі перерахували 61 мільйон гривень, але в програми охорони довкілля включили облаштування контейнерних майданчиків, будівництво водопровідних і каналізаційних мереж, буріння свердловин та інвентаризацію зелених насаджень.

Експерти звертають увагу на так звану «підміну понять»: будь-який проєкт, у якому можна знайти мінімальний екологічний елемент, зараховують до природоохоронних. У результаті кошти екологічного фонду йдуть на потреби інфраструктури, благоустрою чи комунального господарства, а не на зменшення промислових викидів.

Подібна ситуація спостерігається і в інших областях. В Івано-Франківській області за рахунок екоподатку фінансували ремонт шпиталю та будівництво дамб, а на Вінниччині — озеленення шкільних територій і косіння очерету. Усі ці заходи можуть бути корисними для громад, але вони не вирішують головної проблеми — впливу промислових підприємств на довкілля.

Фахівці наголошують: логічніше було б спрямовувати кошти екологічного податку саме на екомодернізацію виробництв, які і є джерелами забруднення. Без цього податок фактично перетворюється на ще одне джерело наповнення місцевих бюджетів, а не на інструмент реального поліпшення стану навколишнього середовища.

До слова, уряд провів спеціальне засідання, присвячене енергетичній безпеці, та ухвалив пакет рішень для підтримки населення.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com