Фото: depositphotos

Міжнародна група науковців виділила геном вірусу віспи з двох мумій інків, знайдених на території сучасного Чилі. Один із цих зразків став найдавнішим генетичним підтвердженням існування віспи в Північній та Південній Америці. Результати дослідження опубліковані в журналі Science.

Дослідники встановили, що виявлений штам належав до нині зниклої еволюційної гілки вірусу, яка походить від середньовічних європейських штамів. Це підтверджує гіпотезу, що віспу на американський континент завезли європейські колонізатори. За оцінками науковців, епідемія забрала життя трьох-чотирьох мільйонів людей, переважно представників корінних народів.

Для дослідження вчені використали дві мумії з півночі Чилі, датовані 1492–1631 роками — періодом ранньої колонізації Центральної та Південної Америки. Рештки належали жінці віком 30–35 років і чоловікові віком 18–20 років.

Раніше пошкодження на шкірі мумій пов’язували з впливом миш’яку. Проте під час нового дослідження геном вірусу вдалося виділити зі стегнових кісток. Спочатку їх аналізували для вивчення ДНК самих людей, адже кістки не мали характерних ознак захворювання.

Генетичний аналіз показав, що обидва вірусні геноми збігаються на 99,9%. Це свідчить про те, що обидві людини, ймовірно, заразилися під час одного спалаху віспи.

Також дослідники з’ясували, що ця еволюційна гілка вірусу сформувалася приблизно у 1296 році — після появи багатьох середньовічних європейських штамів, але ще до виникнення сучасних варіантів віспи. Саме це, на думку авторів роботи, є додатковим доказом європейського походження хвороби в Америці.

До слова, давні сліди в Кенії перевернули уявлення про “людину-лускунчика”: вона могла сягати 1,8 метра.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com