Фото: depositphotos

Дослідження опублікували в журналі PLOS Biology.

Науковці зі Швейцарської вищої технічної школи Цюриха та Університету Монреалю вирішили дослідити, що відбувається в мозку людей різного віку під час формування соціальних зв’язків.

В експерименті взяла участь 31 різновікова пара, яка складалася зі старшої та молодої людини. Для порівняння дослідники залучили ще 30 пар молодих однолітків.

Учасники протягом шести тижнів відвідували щотижневі сесії. Під час кожної з них вони по п’ять хвилин малювали олійною пастеллю спочатку самостійно, а потім разом на одному аркуші. Паралельно вчені стежили за активністю їхнього мозку, зосереджуючись на ділянках, пов’язаних із соціальною взаємодією та спільною увагою.

Результати показали, що спільне малювання викликало значно вищу синхронність мозкової активності, ніж малювання наодинці. Водночас у різновікових пар цей показник поступово знижувався. У молодих однолітків, навпаки, синхронність із кожною новою сесією зростала.

Автори припускають, що в різновікових парах у міру знайомства дії партнерів ставали більш передбачуваними, тому мозку було потрібно менше ресурсів для контролю за діями іншої людини. Молоді однолітки, навпаки, могли уважніше стежити за спільною роботою та сильніше реагувати на непередбачувані дії партнера.

Попри зниження нейронної синхронності, учасники різновікових пар загалом почувалися менш самотніми та відчували більшу соціальну близькість. Опитування показали, що рівень самотності в обох групах зменшувався приблизно на 1% після кожної сесії, тоді як відчуття соціальної близькості зростало приблизно на 4%.

Науковці вважають, що результати можуть допомогти краще зрозуміти механізми формування соціальних зв’язків і вдосконалити програми протидії соціальній ізоляції. У майбутніх дослідженнях вони планують наблизити експериментальні умови до реальних артпрограм — зокрема дозволити людям працювати в невеликих групах або самостійно обирати партнерів для творчості.