Фото: Facebook Роберта ван Ворена

Про смерть правозахисника повідомив його друг Роберт ван Ворен. Семен Глузман помер 16 лютого о 12:00. Йому було 79 років. Причина смерті наразі невідома.

На втрату відреагували колеги й політики. Журналістка Леся Харченко написала, що зі смертю Глузмана «у світі стало менше гідності, совісті й іронії». Народний депутат Микола Княжицький зазначив, що той мав «важкий і категоричний характер та легку і чисту совість». Народна депутатка і письменниця Олена Бондаренко назвала його прикладом «несхитної порядності».

Семен Глузман народився 10 вересня 1946 року в Києві, навчався у Київському медичному університеті. У 1971 році він здійснив незалежну заочну судово-психіатричну експертизу та визнав психічно здоровим Петро Григоренко — генерала і критика радянської влади, якого офіційно оголосили параноїком та примусово помістили до психіатричної лікарні.

Цей крок став відкритим викликом системі каральної психіатрії в СРСР. Уже в 1972 році Глузмана засудили. Він провів сім років у таборах Пермської області та ще три роки у засланні в Тюменській області. Ув’язнення тривало до 1982 року. Покарання відбував разом із дисидентами Левко Лук’яненко, Іван Світличний та Євген Сверстюк.

Після повернення до Києва працював на фабриці. До професії психіатра повернувся у 1985 році, а з 1991 року став виконавчим секретарем, а згодом очолив Асоціація психіатрів України.

Він був одним з авторів Закону України «Про психіатричну допомогу», співголовою Комітету «Бабин Яр», членом психіатричних асоціацій США, Канади та Німеччини, а також експертом ООН з прав людини у 1998–1999 роках.

На його честь назвали французьку клініку в Сен-Дені, а Amnesty International оголосила 1978 рік роком Семена Глузмана.

До слова, відомий український співак і композитор Олександр Пономарьов показав, як виріс його молодший син Сашко.

Стрілець Діана - pravdatutnews.com