Фото: vytoky

Одяг здавна посідав особливе місце в українській культурі та виконував не лише практичну, а й символічну функцію. 

Про особливості одягу у проєкті «Витоки» розповів директор Центру фольклору та етнографії ННІ філології КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Щибря. Як відрізнявся великодній одяг у різних регіонах України розповіли у Гончаренко центрі.

Одяг на Великдень

Головна риса вбрання на Великдень — протиставлення одягу, який українці носили під час посту. Напередодні свята люди віддавали перевагу скромному, стриманому вбранню без зайвих прикрас і в приглушених тонах.

Натомість на Великдень вдягали найкращі речі, демонструючи святковість і урочистість — особливо ошатно виглядали під час богослужіння в понеділок. Водночас через прохолоду під час нічної служби обов’язково брали із собою теплий верхній одяг.

У деяких етнографічних регіонах казали, що на Різдво має бути нова сорочка, а на Великдень — головне, щоб чиста.  

До Великодня сорочка, хоч і тоненька, аби біленька. А до Різдва — хоч і товста, аби нова, — вважалося в селі Керелівка. 

У традиційному вбранні українців особливу роль відігравав червоний колір. Якщо в період посту переважали стримані чорні та білі відтінки, то на Великдень з’являлися яскраві акценти — зокрема червоні хустки, які підкреслювали святковий настрій.

Одяг гуцулів - мальовничий, переважно червоний. Він красується напрочуд гарно на зеленім тлї смерекових лісів та мурав, що починають якраз зеленїтись, — описував Володимир Шухевич одяг гуцулів на Великдень. 

Особливу увагу приділяли вишивці. Вона була не просто декоративним елементом, а виконувала роль оберега.

Захід України

Західні регіони вирізнялися одним із найбагатших і найяскравіших традиційних строїв. Святковий одяг там був багатошаровим і складним, адже через нього демонстрували достаток і повагу до традицій. Основою були вишиті сорочки з густою орнаментацією, що покривала не лише рукави, а й комір та пазуху.

Їх поєднували з кептарями, плахтами або запасками з яскравими візерунками, а також вовняними поясами, які мали символічне значення. У гірських районах, зокрема на Гуцульщині, використовували шкіряні елементи, металеві бляшки, вишивку бісером.

Вишивка відзначалася різноманіттям технік і кольорів — від яскравих червоних і жовтих до глибоких синіх і зелених відтінків. Образ доповнювали численні прикраси: коралі, гердани, дукачі та хрести. Чим більше було прикрас, тим заможнішою вважалася родина.

Північ України

На Поліссі традиційне вбрання вирізнялося стриманим характером, практичністю та насиченим символічним змістом. 

Кольорова палітра також була досить стриманою: переважали білий, сірий, чорний і червоний. Вишивка мала чіткі геометричні форми — ромби, хрести, ламані лінії, які виконували не лише декоративну, а й оберегову функцію. Сорочки вирізнялися густо оздобленими рукавами, манжетами та коміром.

Жіночий одяг складався з довгих спідниць, фартухів і темних хусток, тоді як чоловіки носили прості сорочки та штани, іноді доповнюючи їх свитами. 

Схід України

У цьому регіоні особливу увагу приділяли зручності й функціональності, а святковість підкреслювали охайністю, чистотою та гармонійністю вбрання.

Основу становили вільні за кроєм сорочки світлих відтінків — переважно білих або кремових. Вишивка була мінімалістичною й акуратною, розміщувалася на комірі, манжетах або грудях, а орнаменти залишалися традиційними, але стриманими за кольорами.

Жінки носили прості спідниці чи плахти з небагатим декором, доповнюючи образ хустками та стриманими прикрасами. Чоловіки вдягали сорочки навипуск, підперезані поясом, і зручні штани, іноді додаючи жилети або свити.

Південь України

На півдні через теплий клімат переважали легкі та «дихаючі» тканини — льон, тонке домоткане полотно, іноді бавовна. Сорочки були світлі, вільного крою, що забезпечувало комфорт у спеку. Вишивка здебільшого мала рослинні мотиви — квіти, гілки, виноград у червоних, синіх і зелених відтінках, які символізували життя й достаток.

Жінки доповнювали вбрання яскравими хустками, легкими спідницями та фартухами з простим орнаментом. Чоловіки носили світлі сорочки навипуск, підперезані поясом, і вільні штани.

Загалом вбрання південного регіону виглядало більш невимушено, легше за формою, але не втрачало святковості. 

Центр України

Центральний регіон уособлює гармонію, елегантність і класичну традицію. Він формує один із найвпізнаваніших образів українського строю.

Основою була біла вишита сорочка з червоним або червоно-чорним орнаментом, де кожен елемент мав символічне значення. Вишивка залишалася врівноваженою — без надмірності, але виразною.

Жінки носили плахти або запаски, поєднуючи їх із фартухами, кораловим намистом, вінками чи хустками. Важливу роль відігравала гармонія кольорів і деталей. Чоловіки вдягали сорочки з поясами та класичні штани, іноді доповнюючи образ свитами або жилетами.

Каріна Савка - pravdatutnews.com