Фото: depositphotos

Вчені поставили під сумнів спрощене уявлення про походження Homo sapiens від однієї ізольованої прабатьківської популяції в Африці. Як повідомляє Science Daily, сучасні дослідження вказують на складнішу картину еволюції, де людство формувалося не як одна гілка, а як система взаємопов’язаних популяцій.

Хоча більшість науковців погоджуються, що походження людини пов’язане саме з Африкою, питання про те, як ранні групи Homo sapiens розділялися, мігрували та взаємодіяли між собою, залишається відкритим.

Генетичні дані та “мережева” модель еволюції

У дослідженні 2023 року під керівництвом професорки антропології Бренни Хенн з Університету Каліфорнії в Девісі було проаналізовано генетичний матеріал сучасних африканських популяцій та порівняно з даними про ранні людські групи.

Результати показали, що еволюція людини краще описується не “деревом”, а мережею пов’язаних популяцій, які постійно обмінювалися генами.

Як зазначає Хенн:

Це нове дослідження змінює уявлення про походження виду.

Африка як складна еволюційна система

Дослідники аналізували геноми з різних регіонів Африки — південного, східного та західного. Значна частина даних походить від 44 геномів народу нама в Південній Африці, який характеризується високим рівнем генетичного різноманіття.

Зразки, зібрані у 2012–2015 роках, дозволили дослідити, чи відповідає походження людини моделі єдиного джерела, чи радше системі взаємопов’язаних популяцій.

Часові рамки і генетичний обмін

Одна з найімовірніших гіпотез полягає в тому, що перше значне розділення ранніх людських популяцій відбулося приблизно 120–135 тисяч років тому. До цього моменту різні групи Homo sapiens могли протягом сотень тисяч років активно обмінюватися генами.

Це означає, що ранні люди не були ізольованими спільнотами, а радше частиною великої мережі популяцій із постійними контактами.

Наслідки для розуміння еволюції

Вчені підкреслюють, що така “мережева модель” краще пояснює сучасне генетичне різноманіття людей, ніж класична модель єдиного походження.

Дослідники також зазначають, що лише невелика частка генетичних відмінностей сучасних популяцій (1–4%) може бути пов’язана з ранніми розділеннями прадавніх груп.

Як підсумовують автори, походження людини слід розглядати як результат широкого географічного та генетичного переплетення популяцій, а не як розвиток однієї ізольованої лінії.

До слова, ДНК-дослідження розкрило походження українців: що показали генетичні аналізи.

Юрій Маркевич – pravdatutnews.com