Права жінок у новій редакції, «легалізація дитячих шлюбів» і норма про 14 років

Вивчаючи цей кодекс, я не побачив якихось аспектів, що порушують права жінки. Ба більше, тенденція останні чотири роки в Україні показує, що в нас жінка більше захищена з точки зору права, ніж чоловік.

Учора ж, 6 лютого, Стефанчук заявив про те, що вони прибрали норму про шлюб із 14 років. І тут претензія до статті №1478. У законі це звучить так: “Право на шлюб мають особи протилежної статі, які досягли шлюбного віку”.

Шлюбним віком у нас є 18 років. Та наразі існує норма в чинному Сімейному кодексі, що шлюб можливий від 16 років, але у винятковому випадку і через суд. Тобто потрібно звернутися в суд і там довести, що ваш випадок справді є винятковим і відповідає інтересам 16-річної особи. Проте в більшості випадках такого дозволу не дають.

У новому законі додають, що у випадку вагітності або народження дитини, з 14 років можна укладати шлюб. Я не розумію з морально-етичної точки зору, чому саме з 14 років, і не вбачаю в цьому необхідності. 

Логіка законодавства

У суспільстві існує проблема вагітности дітей. І зараз є акселерація, що людські організми дорослішають раніше. Відповідно, 12-14-річні дівчата, будучи ще дітьми, уже інколи мають тіло, придатне для вагітності.

І через насилля, розбещення або просто нерозуміння того, що вони роблять, дівчата вагітніють. Це майже завжди трапляється в асоціальних чи навіть маргінальних сім'ях, коли діти не отримують належного виховання, їхні батьки або взагалі не відомо де, або зловживають алкоголем чи наркотичними засобами. Та повірте, по-перше, вони не будуть ні до якого суду звертатися по шлюб, тому що в них маргінальна психіка. А по-друге, я не дуже розумію, чому законодавець регулює саме шлюб з 14 років. 

Та проблему, яку вони хочуть вирішити — це коли народжується дитинка. Їй необхідно, щоб її забрали з пологового будинку і зареєстрували її народження. Зробити це можуть, звісно, батьки. Але як може це зробити мати 14 років, яка не є дієздатною повністю? Вона не може реєструвати актові записи, і виникає певна правова колізія. Хоча можна було б вирішити, що таку реєстрацію може зробити хтось інший. Наприклад, або пологовий будинок, або бабусі з дідусями, або органи піклування тощо. Та знижувати цей вік, на мою думку, не варто

Електронна власність і боротьба з дезінформацією

У новій редакції також зв’являється розділ “електронна власність”. Це новела в законодавстві, яка ґрунтується на тому, що в нас уже є багато всього в метавсесвіті: криптовалюта, акаунти блогерів-мільйонників (які коштують величезні суми), певна репутація, ознаки медіа тощо.

І в цьому законі намагаються прописати порядок існування цієї електронної власности. Окрім цього, вводять можливість притягати до відповідальности тих, хто, наприклад, займається розповсюдженням брехливої інформації в інтернеті або інтернет-тролінгом.

Як це працює на практиці?

От, наприклад, є Станіслав Ліфлянчик, і з’являється розслідування якогось блогера, який пише про мене те, що не відповідає реальності. У цьому випадку я маю право звернутися до суду з позовною заявою до тої людини, яка зазначена в акаунті – просити спростувати інформацію, видалити її і стягнути компенсацію.

А що якщо я не можу встановити особу через закритий акаунт, відсутність фотографії та справжніх імени та прізвища?

Цей кодекс надає можливість мені:

• подати заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, без відповідача; 
• встановити, що конкретно ця інформація не є правдивою, порушує мої права, честь і гідність;
• зобов’язати канал, де розмістили неправдиву інформацію, видалити її і спростувати.

Тобто це впливовий інструмент боротися з дезінформацією в інтернеті, який, на мою думку, є позитивним. Я не бачу проблеми для медіа стосовно критики влади. Адже вони і зараз несуть відповідальність за те, що публікують. 

«Достатність моралі вашої сім’ї»

Це негативна сторона цього кодексу.

Чому?

Тому що, шановні депутати, хто ви такі, щоб розповідати нам про мораль, про те, що в нашій сім'ї повинно бути моральним. Ви самі себе вести не вмієте: спілкуєтеся з матюками, потрапляєте то в одні, то в інші скандали – то сексуальні, то корупційні – і ви будете нам розповідати в нормативних актах про якісь норми моралі? Це, по-перше, обурливо, а по-друге, там, де є моралізаторства, є завжди маніпуляції. Такого бути не повинно. Я прибрав би це. 

У нас уже все одно є закон про мораль, який регулює питання порнографії. І до чого це все привело? 

• дивляться і далі, але вже нелегально;
• наживаються на цьому в темних схемах.

Але воно все одно існує.

Стаття 66 і роль органів опіки

"Школи, лікарні та соціальні заклади зобов'язані невідкладно повідомляти органи опіки про обставини, що є підставою для опіки".

Наразі в нас проблема з органом опіки та піклування. Він працює приблизно як поліція. Ти до неї повинен звернутися 150 тисяч разів, сам надати всі необхідні докази, заяви, пояснення свідків. І вони, лише якщо захочуть, діятимуть.  Хоча насправді, якщо ми візьмемо, наприклад, Німеччину, Францію, Швейцарію, Фінляндію чи Польщу, то там органи опіки та піклування беруть дуже активну участь в особистому житті сім'ї з дитиною. Чому? Державі не потрібні всі ваші погляди на те, як треба виховувати дітей. Їй треба отримати правильного середньостатистичного платника податків, який буде крутити ВВП, економіку так, як треба. Для цього країна розуміє, що їй треба виховувати дітей в певному стратегічному руслі, і органи опіки та піклування, у яких є доволі потужний орган, що може забрати дитину на певний час, може оштрафувати батьків — може зробити їм доволі пекельне життя, якщо вони не виконують навіть якісь елементарні батьківські обов'язки щодо дитини. Наприклад, не привели до школи більше ніж скільки-то днів, або дитина не проживає там, де повинна, або батько не спілкується з дитиною тощо.

Тобто безліч варіантів. І от ми це вирішили перейняти в новому цивільному кодексі. 

У нас останньо триває тенденція посилення відповідальності за булінг. Ввели певні зміни в кодекс про адміністративні правопорушення, і для шкіл є інструкції, що якщо відбувається якийсь булінг, вони повинні про це повідомляти правоохоронні органи. Так от в новій редакції Цивільного кодексу те саме, тільки в іншому аспекті. 

Трансгендери та шлюби

У чинному сімейному кодексі зараз передбачено, що шлюб можуть укладати особи лише протилежної статі. Її зміна – це лише зовнішня операція. Якщо актовий запис у цієї людини — чоловік, то він не може її змінити і отримати право укласти шлюб із чоловіком. Тому якщо особа ввела в оману державу чи свого нареченого, то в подальшому шлюбний запис можуть визнати недійсним.

“Це може ініціювати третя сторона” – мають на увазі державних органів або, можливо, якихось третіх осіб, яких торкає ця історія. Тому тут новели ніякої немає. Проте для одностатевої пари там є інша норма: вони мають право підписувати партнерські договори, у яких прописують права та обов’язки для спільного проживання.

Загальний висновок

Загалом, я не вбачаю в цьому нормативному акті якусь радянщину — я вбачаю в ньому спробу внести певні оновлення в правовідносини. Тому що в нас за ці 22 роки з'явилось багато чого новенького. Наприклад, з’явилися електронна власність, блогери; змінилися правовідносини стосовно грошей: з'явилися криптовалюта, банкінг тощо. Окрім цього, з'явилися реєстри і реалізація права власності через реєстри — тобто публічне право.

Відповідно, є певна необхідність адаптувати законодавство під це. Проте я не прихильник нової редакції, оскільки вони хочуть ухвалити новий кодекс. Для чого це потрібно? Це дуже виснажливо, нераціонально — це просто потягне за собою колапсування судової, цивільної систем у такі складні часи і в такі складні ситуації в суспільстві.

Ба більше, документ дуже сирий. Ці скандали і маніпуляції виникають на тому, що люди по-різному читають норми. Цього не повинно бути в якісному нормативному документі.

Усе повинно бути зрозумілим з першого разу навіть людині з не дуже великими розумовими здібностями. Тому я проти прийняття цього кодексу. Окрім цього, у мене є дуже багато зауважень навіть до тих норм, з якими я вже ознайомився — стосовно певних понять та не дуже зрозумілих слів.

Але я розумію, що якщо, наприклад, його ухвалять у першому читанні, то все це повинні доопрацьовувати. Проте не знаю, наскільки якісно це буде.

Тому я вважаю, що тут треба дуже ретельно попрацювати над судовою практикою, і, керуючись нею, внести корективи в безліч норм. Тоді він буде дієвим. 

Стосовно хайпових скандалів на кожному етапі цього кодексу: от чому тільки за 14 років ухопилися і практично лише це роздувають, а інших проблем в цьому кодексі ви не бачите? Наприклад, тут стосовно моральності мене більше турбує, аніж ця норма, яку і так ніхто не ухвалить.

*Частина 2

Погляд редакції може не збігатися з поглядом автора