Ілюстрація: Copilot для pravdatutnews.com

Нове генетичне дослідження засвідчило, що ці тварини не зменшилися у розмірах, а навпаки зберегли життєздатність попри інбридинг і ізоляцію, пише Indian Defence Review.

У 1871 році фермер Ертен залишив на острові Амстердам лише п’ять голів великої рогатої худоби. Це був крихітний клаптик землі площею 54 км², без поселень і з суворим кліматом. Здавалося, що тварини приречені. Але вони не лише вижили, а й утворили стадо у понад дві тисячі особин, яке існувало до кінця XX століття.

Команда генетика Матьє Ґотьє з французького інституту INRAE секвенувала вісім повних геномів і проаналізувала ще десять зразків ДНК, відібраних у 1992 та 2006 роках. Результати поставили під сумнів популярну теорію, що ізольовані популяції на островах завжди зменшуються у розмірах через брак ресурсів.

Сюжет і наукові висновки

Походження стада: близько 75% генетичного матеріалу походило від європейських порід, зокрема джерсейської худоби. Решта — від корів зебу, поширених на Мадагаскарі та Майотті. Саме таке змішане походження могло забезпечити генетичну перевагу.

Інбридинг (близькородне схрещування): популяція походила лише від п’яти тварин, тому коефіцієнт інбридингу сягав 30%. Попри це, стадо не зазнало генетичного колапсу.

Чисельність: до 1952 року стадо зросло до 2000 голів, потім скоротилося через хвороби, але у 1980-х знову відновилося.

Загроза екосистемі: худоба становила небезпеку для унікальної флори й фауни острова, зокрема для амстердамського альбатроса та дерева Phylica arborea. Тому у 2010 році останніх корів було знищено.

Аналітичний контекст

Цей випадок ставить під сумнів універсальність теорії «острівної карликовості». Замість очікуваного зменшення розмірів тварини зберегли життєздатність і навіть продемонстрували адаптивність. Це показує, що еволюційні процеси можуть бути значно складнішими, ніж вважалося, і залежать від генетичного старту та швидкості розмноження.

Для науки це відкриття важливе: воно демонструє, що навіть невеликі популяції можуть виживати й розвиватися без катастрофічних наслідків інбридингу, якщо мають генетичну різноманітність на початку.

Висновок

Історія «п’яти корів» — це не лише курйоз, а й серйозний виклик еволюційним уявленням. Вона показує, що природа здатна підносити сюрпризи, які змінюють наукові парадигми.

Юрій Никорак, pravdatutnews.com