Чашка часів неоліту із людського черепа з печери Карігуела. Фото: Антоніо Родрігес-Ідальго/ Journal of Archaeological Science

Нове дослідження, опубліковане в Journal of Archaeological Science, засвідчило: канібалізм серед ранніх європейців виникав у різних обставинах протягом тисячоліть. Археологи знову проаналізували майже тисячу кісток із печер Маламурсо, Каріґуела та Махоліка у провінції Гранада, застосувавши сучасні методи, пише The Independent.

Канібалізм як явище

У статті наголошується:

“Дослідження дозволило з безпрецедентною точністю встановити, що канібалізм на Піренейському півострові не був однорідною практикою і не обмежувався якимось одним історичним періодом. Навпаки, вчені дійшли висновку, що канібалізм періодично практикували протягом тисячоліть, причому його причини та соціальний контекст могли суттєво відрізнятися.”

Під мікроскопом археологи шукали сліди порізів, переломів, ударів і зубів, визначали, чи пошкодження виникли на свіжих кістках, чи вже після смерті. Для кожного сліду встановлювали, чи він випадковий, чи результат “людської діяльності”.

Маламурсо: колективне насильство

У печері Маламурсо знайшли ознаки жорстокої події. Дослідник Антоніо Родріґес‑Ідальго пояснив:

“У Маламурсо ми виявили переломи, які свідчать про насильницьку смерть. Крім того, наш аналіз показав наявність останків людей усіх вікових груп. Це може свідчити про насильницьку подію, під час якої були вбиті всі або майже всі члени певної групи, після чого їхні тіла спожили.”

Цей епізод датується приблизно 5000 роком до н.е.

Каріґуела: черепи‑чаші

У Каріґуелі археологи виявили кілька епізодів канібалізму різних періодів неоліту. Серед знахідок — два черепи, які були спеціально оброблені для виготовлення чаш. Це свідчить про особливе ставлення до людських останків і, ймовірно, ритуальний характер практики.

Махоліка: ритуали без насильства

У печері Махоліка сліди канібалізму не пов’язані з насильством. Найпізніші свідчення датуються приблизно 3800 роком до н.е.. Тут йшлося радше про ритуальні практики, ніж про колективні вбивства.

Не постійна практика

Ще один автор дослідження, Франсеск Марґінедас зазначив:

“Наявні свідчення вказують на те, що канібалізм не був безперервним явищем у європейському неоліті. Натомість він був зосереджений у певні періоди та регіонах. Ця часова закономірність простежується в різних частинах Європи, і епізоди, зафіксовані в цих трьох печерах, також вписуються в неї.”

За даними дослідження, практики канібалізму були зосереджені у трьох основних періодах:

кінець VI тисячоліття до н.е.;

середина V тисячоліття до н.е.;

кінець III тисячоліття до н.е.

Провідна авторка дослідження Пальміра Саладіє додала:

“Ми не можемо сказати, що всі ці епізоди мали спільну причину. Але ми можемо стверджувати, що протягом усього неоліту, періодично, хоча й не безперервно, існували обставини, пов’язані з конфліктами та (або) маніпуляціями з людськими останками. На нашу думку, це відображає зміни в соціальній організації, відносинах між різними групами, а також ставленні до смерті та насильства.”

Висновок

Знахідки з печер Маламурсо, Каріґуела та Махоліка засвідчили: канібалізм серед предків європейців був явищем періодичним, різноманітним за причинами й контекстом. Це не була постійна практика, але вона виникала у різні часи — як наслідок насильства, ритуалів чи соціальних змін.

Юрій Никорак, pravdatutnews.com